КРОВ КРУТ.

Василь Ковтун

Ледь засвітило небо ясне,

Ледь промінь сонця дав тепла,

Як Україна - діва красна

Дітей до бою повела.

Ще не цілований хлопчина,

Ріденькі вуса молоді,

Залишив у журбі дівчину -

Країна-ненька у біді.

Уклін землі, як вчила мати,

Як дід Тарас заповідав,

І рушив ворога долати,

Козацьку пісню пригадав.

В очах ні стра́ху, ні сльозини,

Лиш туга серце ріже вщент,

За бідні гноблені родини,

Гвинтівку в руки взяв студент.

А поруч з ним-такі ж спартанці,

Душею сповнені тривог,

Пішли на смерть свободи бранці,

Як повелів всевишній Бог.

Щоб там, у полі мами-неньки,

Біля святих і рідних Крут

Пробив багнетом їх серденьки

Жидо-москальський вражий спрут.

Щоб кров убитого студента

У рідну землю потекла,

Щоб дух чекістського агента

Навік країна прокляла.

Щоб ми, нащадки тих героїв,

Пили їх кров з глибин криниць,

Щоб колос червонів від крові,

В полях засіяних пшениць.

Щоб наші внуки добре знали        

Яка на смак студентська кров,

Щоби повік чужинця гнали,

Що рветься гнобити нас знов.

29.01.2012р.