Борис
МОЗОЛЕВСЬКИЙ
Коров’як
на могилі і тирса.
Над
могилою небо як дзвін.
Щирим
золотом степ цей світився,
Казанами
і чашами цвів.
Здавна
тут не любили халтури
Ні в
пророцтвах, ні в справах земних
Мчали
степом підпалені хури
З
брехунами-жерцями на них.
Тут
кипіла кривава робота,
Коли
обрій війною горів.
І на
горло карала голота
За
підступність і зраду царів.
Відгуло,
відпалало нестерпно.
Тільки
золото сонцем сія.
Синім
свистом над сизим степом
Славить
вітер скіфське ім’я.
Немає коментарів:
Дописати коментар