«Ще б книгу книг створити у безсонні…»

Борис Мозолевський

Ще б книгу книг створити у безсонні,

 Іще б одну відкрити пектораль.

 А та, що ходить з гострою косою,

 Колись прийде і скаяїе: «Помирай».

І все. І край. Нічим не ублагати.

 Не знайдеш для амністії підстав.

 Не скажеш, що не встиг ще докохати,

 Не все повідав і не все зверстав.

На все був час. На все була година.

 Сам не зумів прожити до ладу.

 Сам і плати. А смерть сліпа — не винна.

 «Збирайся!» — І зберуся. І піду.

На ріднім небі відсвічусь болідом,

 Забуду всі образи і жалі.

 Але за все, що в цьому світі звідав,

 Скажу спасибі мамі і землі,

Коханій — за вуста її і руки,

 Товаришу — за слово і плече.

 Ріллі — за хліб, поезії — за муки,

 А часові за те, що він тече.