БОГ ПАПАЙ, ПРАБАТЬКО СКІФІВ (Бронзове навершшя)

Борис Мозолевський

Хто спинився? – проходь, не чіпай!

 Вовк з орлом осідлали віти.

 Скіфський Зевс, громовержець

 Папай Озирає сторони світу.

Віщим духом над ним первоптах кружля,

 Замінивши сонце в зеніті.

 А під ним, наче жінка, тремтить земля

 У жаданні солодкої миті.

І рвучи, наче кінь, золоту оброть,

 На чотири сторони світу

Засурмила його чоловіча плоть

 Білим сіменем по оксамиту.

ЛІРИЧНИЙ ВІДСТУП

НА БЕРЕЗІ ПОНТУ ЕВКСІНСЬКОГО

А море здавалося злим,

 Котило хвилю високу,

 А греки вино везли

 У Скіфію карооку.

 І світ був не світ, а огром,

 І ранок ще снами снідав.

 І що там, за тим бугром, -

 Ніхто на землі ще не відав.