ВЛАДА. СНІГ. ДВІРНИК

Василь Ковтун

Як хочеться розцілувати,

Упасти з вдячністю до ніг

Усім, хто взяв до рук лопати

І рветься прибирати сніг.

Летять з небес гелікоптери,

Х’юндаї ріжуть рейок дзвін,

З-за океанів мільйонери

Чинам влаштовують розгін.

У одностроях хлопці браві,

Володарі земних чудес

Несуть багри старенькі ржаві,

Як символ духу еМеНеС.

Братва забила тупо сходку,

Їм цей базар не до снаги,

Тут кожен перший має ходку,

Не по понятіям сніги.

Мєнти скажені прискакали

Під Мурки клич із мідних сурм,

А чи то пі́вні, чи шакали

Чекають вісточку на штурм.

Із молодих регіоналів

Злетілась язиката рать

Не для снігів, а для аналів

Колись же шефам треба й ср...ть.

Усі зібрались, всі хто треба,

Хто вміє мести язиком,

А що поробиш, є потреба

Покерувати двірником.

Гуде громада, вир клекоче,

Як зграя диких печеніг,

Та тільки чистити не хоче

Ніхто із них проклятий сніг.

В задумах змучені страждають,

Смердючий піт з чола тече,

Все щось вирішують, гадають,

А може сонце припече.

…………………………………..

Весь білий день лунало слово,

І кожен небо проклинав,

І весь цей час під їх промови

Двірник хребта не розгинав.

…………………………………..

Колись і лід, і сніг розтане,

І мак у полі зацвіте,

Коли ж із рабства люд повстане,

Щоби ярмо зірвати те?

23.03.2013р.