Дмитро Борзаниця
Сипченко Олені
та Левченко Володимиру
Ви вже йдете у
перший промінь сонця
Ви вже йдете в
своє нове життя.
І зайчик сонячний
не гра вже на віконці.
Бо Ви йдете. Й
не буде вороття.
Лишилось майже
все життя позаду:
Образи,
радощі, здобутки і жалі.
А Ви йдете у
новий день так радо,
Хоч легкий
смуток стелить по землі.
Дорослий світ
до себе Вас покликав.
В свої обійми
міцні, наче сталь.
Хлопчак малий
вже з мріями поїхав
Кудись в
дитинство. в незбагненну даль.
Ще вчора він
був тут, а зараз пусто.
Юнак серйозний
руку подає.
Десь плаче
дощ, і степ шумить так густо.
Й для Вас нове
вже сонце устає.
Хоча й не раз
ще очі загоряться
Палким дитячим
полум’ям з глибин.
Ви вже йдете.
І нікуди вертитись.
Мина остання
мить дитячих днин.
2 черв. 2004 http://www.borzoj.org.ua/
Немає коментарів:
Дописати коментар