Гірко плаче осінь…

Леся Геник

        

(присвячую нашим журавочкам-заробітчанкам)

***

Гірко плаче осінь у твої долоні,

Сива моя нене, матінко моя,

Журавлина доля у твоєї доні,

Пригортає на́ніч хата не своя.

Не свої хороми напирають сіро

До утоми-болю струдженим рукам,

Що не раз ведеться падати у прірву

Темної знемоги за мізерний крам.

За надії крихту у пожухлій жмені -

(О, яка ж то ноша, Господи, важка!)

Поки догорають вигони зелені,

Поки скаче сонце дике, як лоша.

Тинною журою замащені днини,

Виписані слізно на листках душі...

Мов полинним лугом за́прано стежини,

Де зблудило долю в сонні спориші.

Гірко плаче осінь під вікном у мами,

Тулиться устами сумно до землі.

Там ридає ненька сива молитвами,

Поки відлітають в далеч журавлі...

(25.03.13)