ПОТРЕБА ІДЕАЛУ

 Наталія Крісман

Отерплі душі, втиснуті у мушлях

 Страху, злоби, зневіри і олжі

 Стоять і нині знову на межі

 Між світлом і пітьмою незворушно.

 Куди іти? Кому себе продать?

 В чиї обійми ввіритись довіку?

 В людській подобі жить, чи як каліка

 Лиш подумки недолю проклинать?

 Потреба ідеалу не даремна!

 В бою за нього варто полягти,

 Волошками у полі прорости

 Чи променем розтяти царство темне.

 І хто б нас не купляв за гріш нікчемний,

 Чи знову не присилував зректись

 Землі своєї й мови – не зречись!

 Потреба ідеалу не даремна!

 То ж хай народ наш, повний безнадій,

 Зіщулений у макову зернину,

 Воскресне духом, встане за Вкраїну

 Й господарем відчується на ній!

 …Із небуття, із попелу і тліну,

 Оспівана поетами в віршах,

 Постане скоро Вільна Україна,

 За котрою зтужилась так душа!