Сховала ніч луги безкраї

Дмитро Борзаниця

Сховала ніч луги безкраї,

Де квіти матері збирав.

Де слухав, як далеко в гаї

Про щастя соловей співав.

Співав він про садки квітучі,

Співав і про страшенні кручі.

В які закоханий навіки.

А ще про невгамовні ріки.

Я в пісні ясно чув його

“Се все моє, моє назавжди.

Моя земля, моє тепло.

Моя душа! На це ви зважте.”

А над лугами та гора

Де вперш зустрілись наші.

І коси довгії дівочі

Й обличчя з сорому згора.

Там покохав. Розбилось серце

Моє уперш на тій горі.

Я вдячний їй! Я щиро вдячний

Моїй нескореній землі!

Душею з нею я навіки.

Сюди вертатимусь у сні.

Моя Вкраїно! Буйні ріки!

Бузкові чари запашні.

12 жовт. 2002 http://www.borzoj.org.ua/