Як небо ніжно землю обіймає!

Ірина Кохан

Як небо ніжно землю обіймає!

 Із пристрастю коханця-юнака,

 Вином блакитнограйним напуває,

 Вона ж стоїть осяйна й гомінка.

 Коли ж краса-землиця у печалі,

 Смутливо заколисує гаї,

 Коханий синій простір лине в далі,

 Збирає роси, ллє рясні дощі...

 Земля і небо - нерозлийвода

 Палають цвітом і чаруються в любові.

 Палкий юнак і німфа молода,

 Квітуче плесо й зорі світанкові...