О, матері
лихого повоєння
І удовиці в
той же самий час...
Які пекли вас
муки потаємні,
Які бажання
вирували в вас!
В хатах
злиденних молоді самотні,
Щасливі ви були
хіба у снах,
А ми, малі,
гасали безтурботні
До ночі по
високих бур'янах.
Дні вихідні
траплялися не часто,
Робочі ж дні у
полі - світлові
Зате ж яке
було для нас те щастя,
Коли
з'являлись на порозі ви!
Нас
пригорнувши, ніжно цілували,
Вкладали
спати, колисали сни
І подушкАми
вкрившися ридали
По всіх
загиблих у страшній війні.
1995
Немає коментарів:
Дописати коментар