А що таке -
людина?
Неповторність?
Земна краса?
Чи вічності
туман...
Так мало
квітне,
Рідко
мило-вдало,
Сама себе
вганяючи в печаль.
А ще тривоги -
чом би -
Мимоволі,
Бо вся живе у
пошуках.
Недолі хтось
думає.
Можливо, -
Життя лиш зрідка
Вічне слави
диво.
Хто зрозумів, у
відчаї - ривок -
Та хто ж тоді:
людина чи пророк?
Христом? З
хрестом? Чи матір`ю Його...
Життям лети.
Хай здивування крихти,
Ще радості і
страху підневілля
Творці
свавільні...
А потім
вічність.
Тихе миле ехо
Лиш на
портретах.
Та ми вже
далеко...
Немає коментарів:
Дописати коментар