Страждання...

 Катерина Чумак

- Вже не буду я з тобою

 Зустрічатись під вербою…

 Забери від мене руки,

 Зупини пекельні муки!

 Ти забув, як ми любились

 В час, коли сади розвились.

 Віддавалися коханню

 І п’янкому цілуванню.

 Як на тебе до нестями

 Я чекала вечорами…

 Виглядала до пів ночі

 Виплакала карі очі…

 Ти гуляв, а я чекала

 Рушників не віддавала,

 Мала всю свою надію,

 Прийдеш у якусь неділю

 Із послами чи сватами,

 За позволенням від мами.

 Ну, а ти прийшов, небоже,

 «на тобі, що нам негоже»

 Ти своє – відпарубочив,

 Що хотів - у те й ускочив.

 Є у тебе зараз пара,

 А для мене туга й кара,

 Бо я плачу і страждаю

 Все тому, що тя кохаю!…