Наодинці

Пробігла зграйка рибок повз.

Одна шугнула вбік від зграї:

Як в самоволку той матрос,

Що бід на голову шукає.

І ця біду собі знайшла –

Не дочекалась її зграйка:

Стрілою впала з неба чайка

Й за скелю рибку понесла…

Я навіть зойкнути не встиг:

Як легко згинуть наодинці…

Так і в борні дійти мети

Гуртом лиш можна, українці!

Тоді і "Беркут" не страшить.

А от як єдності немає,

Тоді бандитська вовча зграя

Всіх поодинці й порішить.

На морі – вітер. Я – один.

І затягають хмари обрій.

З-за скелі чайки крик недобрий:

"Ки-ги" сердите – знак біди…

Пора наверх – я в западні.

Недавно зовсім так штормило,

Що і драбину навіть змило!

Залізну – де вже там мені.

Іван Левченко, першодрук, 20 липня 2013 року