Зґвалтовані

Її зґвалтував він з бездушшям бандита.

А потім отямивсь – світила тюрма.

Приповз на карячках, Руки став просити.

Мовляв, краще неї нікого нема.

Поплутав, мов, біс, бо давно її любить.

Вона ж бо за іншого ладна піти.

Тому він у відчаї зваживсь на  грубість,

Мовляв, хай забуде про все і простить.

І тут же зійшлася  родина на раду.

Уже й про весілля пішли балачки. 

І він усміхнувсь запопадливо й радо,

Як батько про згоду спитав у дочки.

Вона підвелася,  бліда й мовчазлива,

І рвійно навстріч – аж сахнувсь він назад.

У вічі його, безсоромні та хтиві,

В ненависті плюнула тричі підряд.

... А хай би  батьки і на це не зважали

І видали заміж її силоміць,

Хіба б вона щастя із нелюбом мала,

Із тим, що над честю її поглумивсь? 

Отак від сьогодні те сталось із нами:

Зґвалтованим хтивою владою вмент,

Отруту смертельну своїми руками,

В покірні горлянки улив Президент.

Сліпа, безголоса, безлика отаро,

Як можеш терпіти безчестя своє?!

Зґвалтована жінка із нелюбом в парі –

Оце ким насправді ми з владою є.  

Учора, здавалось, були ще народом.

А нині – невже ми байдужа юрба?

Не вірю! Чекати тепер ляльководам

Обдурених помсти. Інакше - ганьба.

Іван Левченко, з книги "Заберу тебе в сон", Севастополь, 2012 року;

написано після підписання  8 серпня 2012 року Віктором Януковичем антинародного

закону про так звані засади мовної політики в Україні