Коли яскрава особистість
Виходить на передній план,
Не відстають від неї й бистрі
Пустить у вічі всім туман.
Вже пишуть, що шпійон зі штатів -
Ходи очільник Любарець,
Що він - звичайний провокатор,
А не герой і не борець.
І ллються відрами помиї...
Писати - то ж не пішки йти,
Хто вився в школі, кожен вміє,
Щоб лиш народ відволікти.
Про ватажка слова негарні -
Дискредитація ходи.
А ти, Василю, в буцигарні
Сидиш без їжі і води.
А ще до критики охочі
Твої смакують помилки.
А де були тієї ночі?
Та вдома їли пиріжки.
Сприйми той бруд спокійно, зверхньо,
Йому не знищить злобу дня.
Якщо про тебе пишуть брехні -
Це вже ознака визнання.
Про мене теж писали схоже,
Людська фантазія - без меж!
Як сам на вчинок неспроможний,
Чого з нудьги не наверзеш!
Як мова йде про добру справу
Для всенародної мети,
Здобуде той на осуд право,
Хто зробить більше, аніж ти.
Та той, як правило, не судить,
Хто звик до дій, а не до слів.
Тобі, Василю, вірять люди,
Яких дурниць би хто не плів.
(Фото Степана Жук)
Немає коментарів:
Дописати коментар