Кола на воді

Нове гарцює покоління.

Купає сонце у воді.

І голос – свій, і устремління,

І витівки, бо –  молоді.

Є лиш вони й високе небо.

Дешеве пиво і вино.

Засмаглих юнок звабний щебет

Про що завгодно – все одно.

Вони студенти і бармени:

Все – про платню і чайові…

Але чому не знати в мене

Думки невтішні в голові?

Чи не тому, що добігає

Кінця відведений нам час.

А що ми юним залишаєм?

І чим згадати буде нас?

Невже оці протистояння:

Хтось проти когось, хтось із ким...

І буцегарні. І майдани.

Скоробагатьки й жебраки.

А ще – немов після Батия,

Хоч бозна-скільки літ пройшло –

Сплюндрований нещадно Київ,

Вщент розграбоване село…

Чим ми означилися в світі?

Чим збагатився світ від нас?

Прямі питання і відкриті.

Які ж дасть відповіді час?

Боюсь: невтішні. Бо – руїна.

В усім – невігластва сліди.

Не творення ми покоління,

А так – лиш кола на воді.       

Іван Левченко, з книги "Заберу тебе в сон",Севастополь, 2012 року