ОЛЕСЯ ЧАЙКА: У серці моєму живе пташенятко

Олеся Чайка любителям мистецтва найбільше відома як бард. Вона володіє надзвичайно проникливим мецо сопранового відтінку, голосом унікального тембру. Олеся Чайка - лауреат Всеукраїнських фестивалей авторської пісні в Маріуполі та у Житомирі 2010 року.

   Олеся народилася в Тернівці, останні 16 років живе в Павлограді, входить до складу Павлоградського письменницького Дому «Дивосвіт».

   Олеся Чайка. Цей псевдонім Олени Андруської цілком відповідає її життю і її пісням. У неї досить багатий пісенний репертуар і значний поетичний доробок. Але її перша поетична збірка ще попереду. Маючи десятки досконалих поезій, Олеся не квапиться друкуватись.


 Вона з тих поетів, які відчувають особливу відповідальність за кожне написане слово. Намагаючись проникнути в таємниці рідної мови, Чайка часто виношує не тільки строфи, а й окремі рядки тижнями, місяцями, навіть роками. Отак вони бринять їй, наповнюючи її душу й свідомість. Слово – образ!

    Ставлення Олесі до Слова справді художнє, мистецьке (вона має, крім музичного, хист декоратора-дизайнера). Так виникають її стислі, лаконічні образки, не вряди-годи – чотири чи шестирядкові, і цих рядочків їй вистачає, щоб втілити в них образ світу, який сприймається її серцем. Макрокосм у мікрокосмі – це і є отой золотий перетин поезії, підвладний справжнім митцям, той коштовний скарб душі на вівтарі Слова.

   Олеся Чайка довіряє своїй підсвідомості. Свідомість, усвідомлення творчої праці не перекреслюють потугу її інтуїції. І все це підіймає її творчість, закорінену в рідну землю, у небеса надсвідомого, ніби чайку-меву. Небо, Україна, Бог – звідси починається й цим закінчується справжнє українське мистецтво, зокрема й мистецтво поезії. Олеся Чайка з таких праглибин.

   Головний редактор письменницького Дому «Дивосвіт», член Национальної спілки письменників України Георгій Люлько

http://05632.treba.info/творчий-вечір-української-поетеси-й-виконавиці-авторських-пісень-олесі-чайки

Поезія в піснях:

МОЛИТВА

 Ой, Матінко Божа,

Я донька Дажбожа,

До Тебе знесила прийшла.

Стою біля храму,

Відкрий мені браму,

Зоря вже на небі зійшла.

Приспів  :

У серці моєму живе пташенятко,

То Ти ж його, Мамо, зігрій !

Даруй йому, Мамо,

Вогняне зернятко

Й водою святою омий ! 

Зростає хай птаха

Під зоряним дахом,

У синє хай небо летить,

Я ж піду потому

До рідного дому

Настала жаданая мить…

             Приспів

ІХАЛИ   КОЗАКИ   ПО   ШЛЯХУ

Іхали  козаки по шляху,

 Та й зустріли дівчину в степу,

-Ой, куди ж ти, дівчино, ідеш,

Та й куди одна прямуєш ?

Зупинившись на хвилину,

Зірвала вона билину,

Заблищала на очах сльоза,

Відповідь почулася німа.

Ведуть козаки розмову, -

Прийми серцем, доню, Слово,

Ти тепер в дорозі не одна,

Ти ж бо наша рідная душа!

Ой, летять лелеки в небі,

Чути їхній дивний клекіт,

-То прибилась до свого клина

Ще одна пташина чарівна !

 ...Ой, летять лелеки в небі…

ВІДЕО: Олеся Чайка «Їхали Козаки»: https://www.youtube.com/watch?v=IJCB5rVj68Y

ОСІННІЙ   ВАЛЬС

Осінь приходить в мій сад

Диво-піснями світанку,

Ворожить вночі листопад,

З листям чаклує до ранку.

Приспів1:  А я стою, дивлюся і радію,

У серці  притаїлася журба,

Даруй же на любов мені надію,

Допоможи, осіння ворожба!

Дощ золотий струменить,

Листя кружляє в таночку

І зупинилась на мить

Осінь в весільнім віночку.

Приспів2: Осіння казка - спалахи кохання

Напередодні сивої зими,

І вальсу листопадного  вінчання 

Торкає душу срібними крильми.

Кода  (двічі):

Осінній вальс

Кружляє нас

У вихорі нежданої любові,

Осінній вальс,

Останній раз

Кружляє нас у полум’ї кленовім…

ОЙ,  ЛЮДОНЬКИ,  ЛЮДИ …

Ой людоньки, люди,

Та що ж ви наробили …

Святую правдоньку

Та кривдою покрили …(двічі)

В очі подивіться,

Де ж у них кохання ?

Та чи є у серці

Вогняне палання ?    (двічі)

Ой, людоньки, люди !

Вийдіть всі у поле !

Та й засійте зерна

Сонячної долі.     (двічі)

ВІДЕО: https://www.youtube.com/watch?v=qCcsaOv0o0I

 ПОНЕСИ МЕНЕ НА КРИЛАХ…

Понеси мене на крилах, милий !

По ранкових сонця дивних хвилях,

-В далечінь,

Де зірок нескінченний потік !

В далечінь…   (двічі)

Закружляй мене у світлі срібнім

У танок пречудний диво-миті,

-На зорі,

Над землею як сонце встає!

На зорі…   (двічі)

Заспівай мені, коханий, пісню,

Що шепочуть на деревах листя,

-Навесні,

Що співають в садах солов’ї…

Навесні…   (двічі)

Розмалюймо світ в веселки фарби!

Нам дарує дощ і сонце скарби,

-Золоті…

Освятилась щоб наша любов!

Любов…    (двічі)

ЛЕТИ

Лети,

Думка моя, мрія...

Лети,

Птахо сизокрила

Донеси милому, розкажи, ]

Що світ                                 ]

Меркне без нього...             ] (двічі)    

Весна,

Прийди, діво красна!

Подаруй

Долю мені ясну,

Щоб летіти в рідний край ]

Не одній –                             ]

З лебедем в парі!..                 ] (двічі)

Полетим

З ним тоді ми разом,

Понесем

Над землею радість,

Світло мрій, сподівань]

Та надій,                        ]

Любові святість...          ] (двічі)

КОБЗАРСЬКА  ДУМА

Ой, у чистім полі

Вітер віє, гуляє…

Старий кобзар

Тужну думу співає…

« Що ж ви стали край дороги,

Мої діти?

Чи втомились ваші ноги,

Крил нема летіти?

У свободи простір!

Завиває хуртовина,

Снігом все вкриває,

Але ж чуйте своє серце,

Як воно співає

Про свободи простір!

Гей, заграй, ти, сонце ясне!

Пробуди заснулих!

Хай проміння твоє вчасно

Заспіва у людях!

Про свободи простір!..»

Ой, у чистім полі вітер віє, гуляє,

Старий кобзар тужну думу співає…

ЯКБИ  СТАТИ  МЕНІ…

Якби стати мені в полі квіткою,

Я б цвіла і до сонця раділа –

Віддала би себе у купальський вінок

І рікою до моря поплила.

Я би стала тоді в морі хвилею

І піднеслась у хмару далеку,

Щоби впасти дощем в рідній спраглій землі,

Де курличуть заклично лелеки.

Я би стала між них диво-птахою

І розправила б білії крила,

Піднялась би до зір, де Вітчизна моя

Де родина моя, серцю мила…

КУПАЛЬСЬКА

Ходила боса я,

Вмивалась росами,

Я на зорі,

Ой, на зорі.

Шукала милого,

Свого  єдиного,

Бо на порі,

Вже на порі…

Ой, річка, річенька,

Моя сестриченька,

Вода дзвінка,

Глибінь лунка.

Неси коханому,

Серцем обраному,

Мого вінка,

Мого вінка…

БІЛИМ ПО БІЛОМУ

Білим по білому шила

На вишиванці я крила,

Птаха небаченого,-

Звідки я знаю його?  

Може у снах я літала,

Птаха того зустрічала ?

Птаха небаченого,

Звідки я знаю його ?

Понад світами літає,

Думи прадавні співає,

Звідти я чую його,

Птаха небаченого…

… Білим по білому шила…

ДОРОГА  ДО БОГА

Я шукала кохання у хащах земного буття,

Запаливши факел душі, ішла у пітьмі,

Через морок століть я його пронесла, зберегла,

Щоб тебе віднайти і дорогу вночі освітити.

Приспів:

Та дорога до Бога,у небо, така нескінченна,

Ми підемо з тобою по ній у Надзоряний дім!

Подарують нам зорі полум’яні янгольські крила,

Щоб у миті, з’єднавшись навік, летіти крізь час!

………

Ти втомився чекати  мене в безнадійному сні,

Полонив твою душу самотності стриманий біль,

Ну, а серце твоє, ледь живе, зігріти я мушу,

Щоб відкрився,мов казка, тобі понадзоряний шлях

Приспів.

Пісні в поезії:

МІСТЕРІЯ

Космічний вітер… Чую струм

Своїх напружених артерій.

Торкаюсь ледь гітарних струн

І причащаюсь до містерій…

Душа на Слова вівтарі

Приймає істини причастя -

Горять гріхи її старі

У муках.

І печаль… І щастя.

*******

У підсвідомості човні

Пливу з надією прозріння.

О Небо! Подаруй мені

Таємну силу розуміння.

*******

Я бачу інколи, як плаче Бог…

Не на іконі на стіні,

О ні!

Він плаче глибоко в мені.

І серце, сповнене земних тривог,

У грудях рветься і щемить…

В цю мить

Весь грішний світ в мені болить.

…Я бачу, інколи, як плаче Бог…

*******

Сповідуюсь дощам, осіннім хмарам,

З довірою у серці і в своїх піснях.

Гримить десь поруч… То Господня кара

Стрілами блискавок влучає по гріхах.

Свідомості старе вбрання

Зриваю з себе, наче шкіру -

Волію іншого життя

Пізнати серцем повну міру!

*******

Різдво. Святвечір.

Прибрано у хаті.

Вогонь палає у печі.

Жаринки весело шепочуть:

–Христос народиться вночі…

–Христос народиться вночі…

–Христос народиться вночі…

СПОВІДЬ

           1

Стою. Читаю акафіст

До Батька,

До Сина,

До Духа Святого,

До Сонця,

До Слова,

До Бога Живого

В мені.

 Хай діє…

                 2

Сповідаюсь дощам,осіннім хмарам

З довірою у серці і в своїх піснях.

Гримить десь поруч..То Господня кара

Стрілами блискавок влучає по гріхах.

Свідомості  старе  вбрання

Зриваю з себе, наче шкіру,

Волію іншого життя

Пізнати серцем повну міру!

            3

Космічний вітер.

Чую струм

Своїх напружених артерій…

Торкаюсь ледь гітарних струн

І причащаюсь до містерій…

Душа на Слова вівтарі

Приймає істини причастя,

Горять гріхи її старі

у муках.

І печаль, і щастя…

          4

У  підсвідомості  човні

Пливу з надією прозріння.

О, небо! Подаруй мені

Таємну силу розуміння!

Січеслав 24 серпня 2013 року, День Незалежності України.

Матеріал підготував: Сергій Філіпенко