БОГИНЯ З КВІТАМИ РОЗМАЮ

Любов пішла у роздуми безсонні,

 Так слухала, як серце било в груди.

 Земну красу збирала у долоні,

 Огорнуту теплом любовним всюди.

 Сміливо дихала під цвітом рясту,

 Весною пахнула у млі багровій,

 Де світанок їй, просинь гнав стрілчасту,

 Від ранку чисту, сяйну у любові.

 Любов до всіх всміхалася незгасно,

 Немов вона - землею володіла.

 Вся збуджена чуттям, в красі прекрасна,

 Яку в собі, на щастя воскресила.

 Любов у одсвітах з палким привітом,

 Земну безсмертну душу величає.

 Вона в зорі, з рожево – білим цвітом ,

 Немов богиня з квітами розмаю.!