Вихор

Коли поглине паща ентропії

І хаос позмітає сірі клапті

Пилюки мовчазної безнадії,

Загуслої в янтар важкої краплі,

Чи стане той кінець новим початком?

Та чи можливий в світі вічний спокій?

Та чи потрібна вічності зупинка?

І знову за спиною чути кроки,

І коло замикає половинки.

Захопить знову невгамовний вихор

І зачарує танцем нескінченним,

І подарує втіху поруч з лихом,

Що мусимо приймати так смиренно.

Маріанна