Нехай ворогiв забирає холера
Я вам розповiм за Степана Бандеру.
З портрети очима нам вказує шлях
Козацького роду вогнений юнак.
Степан народився в побожнiй
родинi.
З дитинства завзято служив
Українi.
Всiм серцем юнак Батькiвщину любив.
Вiдважно чиновникiв польських
губив.
Та жалю не знали пiлсудчики-кати
І швидко сховали Бандеру за ґрати.
Та доля ж карає всi вчиноньки злi:
Напали на ляхiв нiмча й москалi.
Вiдважно Бандера втiка iз в'язницi
-
А тут вже й до Львова заходили
нiмцi.
ОУН суперечки свої залишив -
Державу соборну вiн проголосив.
Та й Гiтлеру хутко вiдправив
привiти,
Щоб лютого ката отим обдурити.
Та фюрер був хитрий i все
зрозумiв.
В концтабiр Бандеру нацист
заточив.
Та й звiдти шифровки писав вiн на
волю:
"Борiться смiливо за Нацiї
долю!"
У лiсi бiйцi тi шифровки читали:
Інструкцiї вельми в бою помагали.
Отак вiн з полону УПА керував.
Тим часом зi сходу москаль
наступав.
Бандера ся мав закордоном сховати,
Щоб опором нашим вiдтiль керувати.
З театру Степан повертався вночi.
Аж тута на нього москаль наскочив:
Сташинський Богдан налетiв зпоза
кута
І брижнув в Степана страшену
отруту...
Та пам'ять народна не гине в
вiках:
З посмертi Бандера нам вказує
шлях.
Немає коментарів:
Дописати коментар