Осінньо-мрійне

Ця хвороблива осінь, ці дощі

Вселенського масштабу, ці тривоги...

Сріблиться бісер в мене на плащі,

Цілують краплі тріщинки дороги.

Сирого листя в парку намело,

Немов обдертих аркушів порожніх.

В ліхтарних мушлях вистигло тепло,

Гірчать полинно очі подорожніх.

Шаленим тріском вибитого скла

Пронісся вітер - лиш його і чути!..

Мабуть, і я себе не вберегла,

Ковтнула тугу краплею цикути.

В терпкій сонаті зливових безсонь

Шукає серце втомлене розраду.

Так хочеться твоїх палких долонь,

Під теплим пледом кави й шоколаду...

Простих розмов про все і ні про що,

Торкань, цілунків, поглядів і дива.

Якщо колись зустрінемось, якщо...

Сама собі позаздрю, бо щаслива!..

НаталяДанилюк