Горить вогнем...

 Горить вогнем душа моя,

 Бо шал неправди бачу я.

 І серце крається від болю,

 І ремствує на горе – долю…

 Скажіте, батьку мій і брате,

 У чому нарід винуватий?

 За віщо ж так карать його

 Раба і підданця свого?

 Чи ж він не дуже роботящий? 

 Чи є від нас хто в світі кращий?

 Спокійний, тихий і надійний

 Чи у містах, чи провінційний

 Скрізь, ладен раду собі дати

 Задля життя і благодаті.

 А ним, як віхтем, помикають,

 Поради в нього не питають,

 І в силу хибності ідей -

 Не уважають за людей…

 ***

 Та час і нам впаде «орлом»!

 Тоді пітьма з її тавром

 Провалиться у Божий гнів…

 І, щоб ніхто її не зрів,

 Господь розвіє, наче попіл,

 Щоб і не згадувався клопіт,

 Щоб людство чисте від гріха

 Не відало ніколи зла…

 Лише у правді і по волі

 Дістало право мати долю,

 Де буде Божа благодать

 У серці кожного сіять…

ЧумакКатерина