Тож,
Господи, якщо се чуєш слово,
Згадаймо
мертвих і живих,
Хай не
забудем ми ніколи
Кісток
жертовних, вікових.
Допоможи
здолати спрагу,
Ту
спрагу помсти крижану
І
пам’ятать людську відвагу
До
смерті вірну, молоду.
Хай ми
поляжемо кістками,
Та
відрубаємо навік,
Хай
будем справжніми катами,
Та не
заплющимо повік,
Допоки
не лунає слово
«ГОЛОДОМОР»
у всіх серцях,
Поки не
зрозумієм знову,
Що ходим
всі ми по мерцях.
Що,
може, дід, а, може, прадід
Хлібини
крихітки не мав,
Поки
усякий скаже: «Справді,
А я
такого і не знав».
Настя
Немає коментарів:
Дописати коментар