Молитва з Голодомору

О Господи! Твої всі небеса,

І вся земля, і ми, і хліб, і душі.

Але пітьмою вкрилася земля,

Яка ніяк з країв наших не рушить.

Ти бачиш світ й народ наш повсякчас.

Підносимо аж до небес благання:

Священний хліб з молитви «Отче наш»

Забрали... Якимсь дивним покаранням...

І виривали зернята із рук

Малих дітей, голодних, що ледь дишуть...

О Боже! Вже не витримало мук

Чимало... В їх дворах тепер лиш тиша....

Ти бачиш, Боже сльози матерів,

Які налили чашу вже до неба...

Саджають вже за п’ять лиш колосків...

А нам хоч їх би... Більше і не треба...

Село вмирає... Бачив Ти дітей,

Що напівмертві падають під тином?

Їм зернятко – немов з небес елей...

Прости за все нас, неньку - Україну,

Прости усіх... Не віднімай життя...

Які ж худі ті материнські руки....

Вже завтра і не втримають дитя...

Та що дитя... Малі худенькі муки...

А їх за що? Не бачили іще

Вони ні світу, ні добра, ні волі,

Ні правди... Скільки їх щодня везе

Та бричка... І скидає десь на полі...

Катам нашим прощення я прошу.

Прости, як нам, їм всі гріхи злостиві.

Ось знову посилаєш нам дощу...

Чи той це дощ, який всі біди змиє?

А ще уклінно дякую щодня,

Що ще живу. Ще дай, прошу, нам віку,

Всій Україні, що твоє дитя

З Голодомору крил.

Амінь.

Навіки.

Оля Стасюк

http://probapera.org/publication/13/7520/molytva-z-holodomoru.html