Голодомор. Поминальне.

Горить свіча,

І огортається журбою.

Осінній день промерзлою ходою

У серце стука.

Пам’ять про померлих.

Замучених голодним тридцять третім.

Тяжка гранітна брила

На грудях,

Як могила,

Як чорнота провалля,

Як онімілий жах.

Встають переді мною

Брати мої,

Незнані.

З благальними очима.

Без докору,

Без сліз.

Така страшенна пам`ять,

Що відмовляє розум

Сприйняти цю «милість Божу»

Десятки,

Тисячі,

Мільйони

Встають докором.

Вічним.

До мене,

До живих.

У полум’ї свічі,

З голодними очима,

Благають:

«Пом’яни».

І дуже сильно пече у грудях

Вогник,

Запалених свічок.

Я плакати не вмію,

Я плакати не можу в цей поминальний день.

Лиш біль і неминучість,

І повна безпорадність

Розгубленість, мара.

Холодний день осінній,

Похмурість неба

В похмурості землі

В обіймах

Не виплакане серце

Стискають.

Горить свіча,

І капає сльоза із воску

Молитвою

Перед Дажбогом,

Перед душею українського народу

За упокій.

Київ 2004  Толік Панасюк

http://probapera.org/publication/13/4496/holodomor.-pomynalne..html