Оті, що
колись відбирали в голодного хліб,
І ті, що
доноси строчили на рідного брата, -
Це їхні
нащадки, у чорний ступаючи слід,
Взялися
державу сьогодні для нас будувати!
В
країні, де смажать яєчню на вічнім вогні,
Й ніяк
не поділять на «праве» і «ліве» минуле,
Благенько
палає та свічечка, що на вікні.
Одних
вже немає, а в інших вже пам’ять заснула!
В країні
оцій, де так легко вбивають людей,
Де
трощать могили і з церкви вже крадуть ікони,
Запалюєм
свічку, як символ забутих ідей…
В
країні, яку потихеньку доводять до скону!
Та все ж
запалю я ту свічечку. І на вікні
Вона
маячком сину серце маленьке освітить.
Йому
заспіваю моєї бабусі пісні.
Й
молитву промовлю по вмерлих від голоду дітях.
Бо хочу,
щоб жив він у світі, де пам ‘ять жива,
І де
Батьківщина – не кат, а усе таки мати!
І вірю,
що зараз всотавши дещицю добра,
Не
стане, як виросте, совість під корінь рубати!
Каранда
Галина
Немає коментарів:
Дописати коментар