ОСАННА ОСЕНІ

Алла Степаненко – свої вірші читає автор
Жанна Арішака – свої пісні виконує автор

Іду по осені барвистим листопадом,
А у душі зорить весняна благодать.
Стежина змійкою
           все садом, садом, садом
Під ноги стелеться,
           кінця їй не видать.

Кудись подівся світ.
           Чарівний сад казковий
Мене оточує. І дивний зорепад…
Іду неначе в сні,
          а голос серця мовить,
Щоб я не поверталася назад.

Слова Світлани Катюшиної:

Розтуляю знов обійми вітру,
Й відкриття роблю за відкриттям:
Кольори осінньої палітри
Зі своїм порівнюю життям.

Спалахне то жовтим, то червоним,
В небі вечір синьо-голубий.
Обернуся піснею, чи дзвоном,
І зіллюсь в гармонії із ним.

А земля в осінні квіти вбралась,
Як у пристрасть, що тебе пройма.
Хай по тілу ллється тільки радість,
А не гнів, як інколи бува.

Бо дають для гніву привід знову
Час і люди… що не говори.
Хай дзвенять із неба білі дзвони,
І тихим снігом сиплються згори.

*****
Стояла я і слухала, як осінь
             Тихенько з листям гомонить…
Воно кружляє в танці плавнім
             І до землі летить, летить.
Вкриває килимом барвистим
             Довкола все. Горить,
Горить вогнем пречисто-чистим,
              Торкає душу, веселить.
Цю пору я завжди чекала,
Щось мало статись восени,
Бо саме осінь дарувала
Мені майбутні дивні сни
І кожна осінь напувала
Нектаром радості, весни
І небувалим чарувала…
                   Як мені легко восени!

Слова Алли Степаненко

Осіння Мелодія

І знову осінь, ранки мальовничі
У райдужному полум’ї краса
Горить у серці світло таємниче,
А ув очах непрохана сльоза

Приспів:
        Осінь, осінь – неповторне диво,
        Осінь, осінь – сяйво золоте
        Осінь, осінь, я в тобі щаслива,
        Я щаслива, осінь, а проте…

Ти знову, осінь, серце моє кличеш
У незбагненну світу таїну…
І журавлі з небес мені курличуть,
Несуть на крилах юність і весну

Приспів.

У тиші йду листопадом кленовим,
Осінній день багрянцем виграє
І спрага невимовної любові
До мого щастя смутку додає…

Приспів.

*****
О Осене! Моя Матусю!
Щаслива у Твоїй порі
Із келиха Твого нап’юся.
Раненько, на ясній зорі
Умиюсь прохолодою блакиті
І стану диханням Твоїм…

В осінній квіточці, листочку
Горітиму вогнем Твоєї миті,
Благословляючи Красу...
Ні, ні – я не згорю!
Я лише згасну,
Засну в Твоїх обіймах
Й понесу
У сон зернятко золоте,
Що пагінцем з-під снігу проросте
Весняною порою,
Потягнеться до Сонця, розцвіте,
Дасть плід –
І в золотім вогні
Твоїх дібров,
Твоїх ланів
Я знову стрінуся з Тобою!

Слова Віктора Криворучка:

Природа барвами красна –
така вже осінь…
Неначе восени весна –
краса і досі…
Природа нове щось шука…

І велич сонячних плодів,
І на світанках сиза просинь
Без смутку і рясних дощів
Знов осінь випала хороша.

Співа музично-синє небо,
До храму кличе дивний дзвін…
І на душі чудово й любо,
Мене несе чарівний кінь.

Довкіль у золоті вже осінь –
Вирує небо і життя:
Звабливий ранок сипле чисті роси
немов насіння в майбуття.

Природа барвами красна –
така вже осінь…
Неначе восени весна –
краса і досі…
Природа нове щось шука…
Вирує небо і життя!

Вся композиція займає чистого часу 9хв 9сек