В
пам`ять про голодомор
- Мамо!
Я бачив
дуже страшний сон!
Як несли
хлопчика малого.
А ще,
казали він помер…
Помер,
від голоду страшного.
Хіба
буває так в житті?
Шматочок
хліба не лишити.
Шукати
вихід в мерзлоті:
Гнилу
картоплю… просто жити.
І ті,
млинці із бур’яну…
Хіба ще
більше хтось голодний?
Якщо
забрав надію всю -
Безжально,
без сумління жодний.
Вже не
пекуча кропива
Була, і
жолуді в хустині.
Раніше
батько діставав
Пшениці
жменю… та загинув.
О Мамо!
Це страшний лиш сон?
Живих
так мало, плачуть люди.
Невже
той віз візьме в полон.
Коли всі
згинуть, зникнуть всюди…
Сумний
лиш погляд, в ньому смута:
- Поспи
ще сину, ще поспи.
Схожу в
надії щось здобути.
Ти будеш
жити, підожди!..
23.11.2012
Андрій Гагін
Немає коментарів:
Дописати коментар