Не маємо права...

  

«Ох, нелегка це робота –
  Із болота тягти бегемота!»
                 Корній Чуковський

                                                                                                   
                                     "Телефон"

Існування, мов жабою квакало,
Межи ртутно-червоних боліт…
Опустилося сонце й заплакало,
Залишаючи втомлений слід.

Засмоктало чужинне, незвідане,
Перекроєне, наче шиття,
Устелившись прощальними квітами,
Визивало нам серцебиття.

Але чулося стомлене, зболене
Шарудіння далеких століть,
Що так часто було пересолене,
Щоби канути в лету, зотліть.

Та не кануло і не втопилося,
А жагою здобути життя
У бруківку руками упилося,
Поза сумнівом, без каяття…

І хоч важко Країні відмитися,
Бо ще нині по пояс в багні,
Ми не маємо права втомитися,
Нас чекають «досвітні вогні»!

Катерина Чумак