Місяць стояв недвижно,
Зорі співали псалми.
Де Ти, Небесна Вітчизно ?
Скільки до Тебе йти ?
Буде навала чужинців,
Нові набіги орди ?
Станемо сиротинці ?
Господи, не мовчи !
Може, тікати в гори ?
Може, ховатись в ліси ?
Може… Прости нас, Боже.
Немічних нас – спаси.
Бо дуже скоро і Сонце.
Мало так, крок до Весни:
Здраствуй , моя Вітчизно!
Ось ми, твої сини.
Немає коментарів:
Дописати коментар