Вмити руки

"Що таке істина?"             

              Понтій Пілат

Що істина? Питатиме Пілат.

І привселюдно вмиє руки.

Того, на кім ні крихти зла,

Віддасть урешт на хресні муки.

Він – прокуратор Іудеї. Він – 

Закон. І суд він в Іудеї...

За смерть Ісуса, як один,

Первосвященики-євреї.

Не Рим – свої волають: "Розіпни!"

Ті, що "Осанна!" піли вчора…

Як це поєднується в них?

І як на біле мовить чорне?

Що проповідує цей іудей?

Любов. Хіба це є провина?

А натовп збуджено гуде.

Пілате, чим його зупиниш?

А натовп люто: "Розіпни!" і край!

Він самозванець – не месія…

Він розбрат вніс у Божий храм…

Він зерна сумніву посіяв… 

А ще він святотатством завинив,

Бо називався Сином Божим.

Скандує натовп: "Розіпни!"

І не зважати ти не можеш.

Гаразд. Але ж  у тебе право є,

Звільнить когось в пасхальне свято.

Ні, знов до гурту пристаєш,

Аби убивці волю дати.

Що істина, коли отак вчинив:

Віддав невинного на муки?

Бо де загальне "Розіпни",

Пілат завжди вмиває руки.

У кожного свій вибір. Теж як хрест.

Слабенька втіха – руки вмити.

Або – воістину воскрес.

Або з ганьбою вічно жити. 

Іван Левченко, з книги "Не губімо в собі Україну!",

  Севастополь, 2011 рік