Невідкриті таємниці

Де очерет – легенький шерех:

Мов тіні – шмиг туди-сюди…

Гиля, качаточка, на берег!

Гиля, качаточка, з води!

Скликає качка каченяток.

Сама на березі стоїть.

Ти ба! – вже вміють розрізняти

Настійний голосок її:

Летять назустріч! Б’ються крильця

Об воду – колами вода.

Коли ж устигли народиться?

З якого випливли гнізда?

Докупи збіглись і пасуться.

На мене качка – зирк та зирк:

А що у тебе там на думці?

Й качата теж: а що за звір?

Мені ж – на них лиш надивиться.

Узавтра знов сюди прийти

І принести з собою хлібця:

Хай змалку вчаться доброти. 

З тополі пух зліта додолу.

Тріпоче листям вітерець.

Гиля, качаточка, додому!

І вмить сховались – в очерет.

Отак миттєво обновиться

Встига природа навесні.

І невідкриті таємниці,

Де очерет – у гущині. 

Іван Левченко, з книги "Над прірвою",

Севастополь, 2013 року; першодрук 22 травня 2013 року