Людоньки!
Люди! Волаю до вас!
В час, коли
браття лягають в покоси,
Невже вам
найближче ваш сонний анфас?
Невже вам
святіші на профіль запроси?
Невже вам не
втримати гріховних бажань,
В пориві
жадоби вдовольняти свій шлунок,
Коли хтось в
полоні вже затих від страждань,
Коли когось
пхають у чорний пакунок?
Ресторани,
похмілля, словечко круте,
Кафе,
дискотеки, розважальні концерти,
Чи ж можна
сприймати спокійно все те,
Коли хтось
спокійно не може померти?
Яке вже тут
свято, коли в хаті війна?
Який вже тут
дійсно на кістках відпочинок?
Якщо не
ковтаєте в окопах лайна,
То будьте
готові хоча би на вчинок.
Залиште свій
профіль, заспокойте анфас,
Бути Людиною –
найголовніше,
Якщо ви ще
дихаєте – хтось помирає за вас,
Про це
пам’ятайте!
І будьте,
принаймні, хоча би скромніші!
Василь Ковтун 18.07.2014р.
Немає коментарів:
Дописати коментар