Ключ ріже в долоню, напруга на м’яз

Ключ ріже в долоню, напруга на м’яз,
По напрямку стрілки годинника,
Іржа по різьбі, мов риба у яз,
Лускою тріщить від насильника.

Скули у зчепленні, скрегіт зубів,
Єднання металу під силою,
Закони - не діють, тут він за богів, 
Мов ворон хрипить над могилою.

Закручує міцно, неначе навік,
По нормі важкого завдання,
Собою хизується чаклун-чоловік -
На впертість – ні крихти вагання.

А може вже досить? Ану ж як зірве?
В жадобі не вгледіти лиха,
Та пнеться щодуху, залізо реве
І тяжко від гноблення диха.

Таких наплодила священна земля,
У дурнів - ні межі, ні краю, 
Одні скаженіють за трон короля,
Інші – дуріють за зграю.

Ось так і працює без розуму рать,
Ще й має над світом управу,
Як тільки макітри в повітрі дзвенять,
Знай - дурні вчепились за справу.

Осліплі від сказу ніяк не збагнуть,
Що кожну в напрузі хвилину,
Не гайку закручують, силять і гнуть,
Насправді - стискають пружину.

20.03.2012р. Василь Ковтун