Поразка — не для нас

Не говори, що ти життю програв, 
І не кажи, що келих мрій — розбито. 
Я — доля. Я — кохана і сестра. 
Ти світу зрікся, щоб мене любити. 

Ми не чекаєм слави й нагород 
Від тих, чиє сумління — під наркозом. 
Та в нас є правда, воля... і народ, 
Що вірить не молитві, а прогнозам. 


У чому річ? Сліпі ведуть слабких, 
Та як покинуть їх напризволяще? 
Вкраїна світ рятує залюбки, 
Вбиваючи дітей своїх найкращих. 

В серцях людських — і світло, і пітьма. 
У світі — більше ницих, ніж героїв. 
Іде на страту гордий Сулима, 
Кассандра плаче на руїнах Трої. 

Мій друже, ми не судимо предтеч. 
Як сумно, що герой — завжди самотній! 
Та всім, хто зрадив, не слова — лиш меч 
Накреслить шлях із вічної безодні. 

Ми вже втомились битись об граніт 
І закликати блазнів до прозріння. 
Коханий мій! Творімо власний світ, 
Даруймо чесним радості проміння! 

У кожнім нашім дні — вогонь і кров, 
У кожнім слові — зречення і втрати. 
Ми знову обираємо Добро, 
А значить — ми не зможемо програти. 

Лютий 2011 року  Наталя Федько