Слова мені залишились і все…

Слова мені залишились і все,
Нічого окрім слів - скупа розрада...
Кривим розмитим почерком есе 
Виводить дощ по сірих автострадах.

Під парасольку туляться вітри, 
Січуть в обличчя краплі, ніби струни.
Зітри мене із пам`яті, зітри, 
Як вічність на табличці древні руни...

Як захмеліла впевнена весна 
Останній сніг роздмухує у полі. 
Густої зливи сива пелена 
Сповила шовком пальці захололі.

Похмуре небо ру́ном затяглось,
Надуло щоки зморені старечі. 
Слова мені залишились - хоч щось,
Хоч проблиски в холодній порожнечі...

Наталя Данилюк