Як очі друга

Зірок, як цвіту,  – не злічить:

В небесній сині, як волошки…

Зірвався дощик уночі,

Немов посипав хто горошку.

Уперше ранок – без вітрів,

А то ж – немов вертали стужі. 

П’є воду пара голубів –

Нічний горошок із калюжі…

Беру тепло з собою й блиск

Очей, що в друга сяють щастям:

Квітневі дощики пройшли –

Земля вквітчалась зелен рястом.

І знов: прощай, моє село!

А дощик слідом, слідом, слідом...

Дай, Боже, що б там не було,

А через рік сюди приїду:

Де первозданна ця краса.

І на стеблі – дощу горошок.

А зорі, зорі в небесах –

Як очі друга. Як волошки.  

Іван Левченко, з книги "За журавлями",

Жовква, 2014 року; першодрук 30 квітня 2014 року