ПОВЕРНУСЬ, МОЯ ХОРОША, ЯК ВСІ ЩЕЗНУТЬ ВОРОГИ!

Знову плач твій, Рідна, в трубці,
Висне присмак полину,
Бо жалів, як дірок в губці -
Сина взяли на війну.

Та не лий, Матусю, сльози,
І без того світ гіркий,
Б'ють в набати смерч та грози,
Раб звільняється кирки'.
І кую я меч завзято
Не для помсти чи для втіх -
Одягнуся завтра в лати,
Щоб паскудник-ворог втік,
Щоб здійняти України
Жовто-синій правди стяг,
І батьки пишались сином,
Щез навіки рабський страх.

Цить, матусю, плач - не поміч,
Він не зцілить серця ран,
Ти молись, пройду я поміж
Всіх смертей, як газ у кран,
Прошмигну в прицілах тінню,
Сонця зайчиком в траву...
Ненько, дякую уклінно,
Що родився і живу,
Що співала колискові,
Цілувала впертий чуб,
Вір, скінчиться все казково -
Молитви Господь почув!

Лиш не плач, Матусю, прошу,
Мокрота не до снаги,
Повернусь, моя хороша,
Як всі щезнуть вороги!

(Роман Лесюк, уродженець Коломийщини, пішов добровольцем...)