Осли

Осла в пустелю занесло.
А там ні паші, ні соломи.
Піски і спека. Так пекло, 
Що стало ослика судомить.

От-от нещасний з ніг брикне –
І клямка! Поминай, як звали.
Аж гульк – щось з неба як майне:
Й дві бочки перед ним постали.

В одній хлюпочеться вода.
А в іншій, як сльоза, горілка.
Що випив ослик? Хто вгада?
Звичайно, воду. Воду й тільки.

Так тамада поміж людьми
Свій тост довершував словами:
А ми горілку п’єм, бо ми... 
Бо ми не хочем буть ослами!

І всі горілкою впились.
Та ще й побились між собою...
От і вгадай, хто з них осли:
Оті, що воду лиш пили,
А чи горілку з тамадою?

Іван Левченко, з книги "Не губімо в собі Україну!",
Севастополь, 2011 року; першодрук 26 січня 2011 року