МЕЧ 3АГОСТРЕНО!!! (роздуми про наболіле)

В Лету канули світлі мріі,
При дорозі кобила рже,
Шляхом битим одні повії,
Були леді? Коли, невже?

Так підступно, немов навмисно
Під світанок лиш сниться рай,
Тоді й рак на горі присвисне,
А став зрання - жона стара...

Ось прилип до губи окурок,
Граблі знов ті самі, чому?
Мов хто порчу наслав: ми здуру
Лиш звільнившись - назад в тюрму.

Хоч за щастям весь вік у чергах,
До прилавку дійдем - олжа,
До хоромів закриті двері,
Кращі з кращих... в гробах лежать.

Ну а тих, хто народ свій зрадив -
Не злякають й усі чорти,
Диво з див - саме їм у владу
Влізти знов понад все кортить.

Чи мудріші за нас, хитріші,
Розгадали буття закон,
Чом їм терпить, скажіть, Всевишній?
Очі де у святих з ікон?...

Де, ну де Справедливість можна
Віднайти нам між цих облуд?
Меч загострено, виліз з ножен,
Вже готовий звершити Суд!

Роман Лесюк