Я посвящаю этот стих донецким…

Я посвящаю этот стих донецким,
Ну, тем, кто наши, кто с этой стороны,
Ну, тем, кто натерпелся не по-детски
От всех советских, и от их войны.

Ну, тем, кто подымал Майданы,
Кто не боялся «Беркут» и жулья,
Кто в стадо не сбивался как бара́ны,
Кто наконец - остался без жилья.

Ну, тем, кто не служил мотиву,
Кто для ордынцев не готовил пир,
Кто в Украине видел перспективу,
Кто знал, что русским не бывает мир!

Я воспеваю в этих стро́ках гордых,
Кто для возврата не захлопнул дверь,
Кто пред собою, видя только морды,
Лицо сберёг и не рычал как зверь.

Я адресую эту славу верным,
Кто свою честь не запятнал в борьбе,
Кто лез под пули и под ГРАДы первым,
Кто стал бандеровцем, не изменив себе.

Я преклоняю эти стро́ки смелым,
Кому Отчизна – Киев плюс Донбасс,
Кто меж рабами возродился зрелым,
Кто стал на битву, как в последний раз.

Я посвящаю этот стих донецким,
Быть украинцем – высший пилотаж,
Донецкий украинец - не советский,
Донецкий украинец - это значит наш!

20.12.2015р. Василь Ковтун

Ігор Пилипчук

А це Люда "Волчьонок" прислала свіжу фоточку/ Розміщую спеціально для людей, які знають історію цієї дівчини і хвилюються за неї.

У минулому Люда - дуже відважна розвідниця, зараз - боєць полку спецпризначення "Дніпро-1". Її дім залишився в Донецьку. Вивели її звідти, коли була загроза ліквідації. Потім допомогли вибратись її мамі та бабусі. Люда воює за Україну і за свою малу Батьківщину - Донбас. Мріє звільнити свій рідний Донецьк від російських окупантів і повернутись жити до власного дому.

Завжди бажаю їй всього найкращого. Після подій, які ми пройшли разом минулого року, вважаю її своєю похресницею)) Тримайся, мала, все буде добре!