Ало, матусю, чуєш, я вмираю…

" Ало, матусю, чуєш, я вмираю. 
За мою душу Бога помоли. 
Я впевнений - нас заберуть до раю, 
Тому що в пеклі ми уже були.

Ми мусимо в боях перемагати - 
Нікому не здолати нашу лють, 
І я кільце вже висмикнув з гранати, 
Лиш ось чекаю, поки підійдуть..."

"- Ходіть сюди, страшні незвані гості,
Є в мене подаруночки малі, 
Які порозкидають ваші кості, 
Мої хоч теж, та по моїй землі."

Раптовий вибух обірвав розмову
І десь почувся материнський зойк. 
На небі зірка загорілась нОва -
Пішов до сотні черговий герой"...

© Олександр Буяльський