ЛЕЛЕЧЕНЬКО

Світить ясно місяченько
Понад рідним краєм,
Летить степом лелеченько,
А степ догорає.
Серце крається дівоче
Від розлук з коханим,
Обійняти його хоче,
Щоб зцілити рани.

Та вітрами степовими
Козак рани гоїть,
Дівчиноньку він покинув,
Став для всіх героєм,
В бо’ю згадує дівчину
Золотоволосу,
Бо вона від нього сина
Під серде’ньком носить…

Летить степом лелеченько
До рідної хати,
Хлопченяточко маленьке
Жде з війни на татка,
Наче чаєчка кигиче
Над Дніпром дівчина,
Козаченька вона кличе:
«Повертай до сина!».

22.02.2016р. Наталія Крісман
(Ці слова написала нині з нагоди третьої річниці одруження з моїм чоловіком Романом Лесюком, який вже рік перебуває на війні...)