Іван Давиденко: НЕНАЧЕ МИ, ЖАР-ПТИЦІ

Любив дівчину я з косою,
Яку іще любити хочеться.
Лягти на травку із росою,
Можливо щось іще захочеться.

Умити очі їй росою,
Жадані губи медом напоїть.
Зірвати квітку із красою,
Щоб пишні коси в неї запахтить.

На щастя зірочку дістати,
У сяйнім злоті з вірою в життя.
Щоб світлом серце обласкати,
Нехай радіє мила - як дитя.

Не знаю скніти, чи сміятись,
Мені так жадно в такому віці,
Хотілось з нею покохатись,
Неначе ми. Красені жар - птиці.

У сині очі подивитись,
Зловити мрію, в душу заховать.
Щоб з нею в небі розкрилитись,
Щоб чар і диво в небі відшукать.