Курйоз на прийомі

А був такий курйоз… Про Бога,
Коли Гагаріна політ звершився, 
Генсек в Кремлі спитав у нього
Довірливо, щоб чути не могли всі:

Мовляв, чи бачив ти Його там?
І комуніст, і атеїст же наче,
Гагарін, жартівник достоту,
Сприйняв за жарт питання й мовив: "Бачив!"

І перший комуніст – генсек той,
Тоді при глузді був ще, як відомо,
Серйозно мовив: "Більш про це ти,
Прошу тебе, не говори нікому!"

Й митрополит опісля того, 
Героя вбік відвівши, запитав там,
Чи бачив він у небі Бога?
"Не бачив!" – піп почув від космонавта.

Митрополит – генсек у церкві –
Замислився на хвильку, а по тому
Серйозно мовив: "Більш про це ти,
Прошу тебе, не говори нікому!"

Все правильно, генсеку і панотче,
Така робота й служба – в того й того:
Приємно чути те, що хочеш,
Як ні – тоді курйоз, як-от про Бога.

Бо в кожного своя, звичайно, паства,
Яка годує й гарантує владу.
Бог для таких направду – казка,
Як віри у святе нема направду.

Що ближньому чекати від такого,
А звісно що: глянь он – при владі кожен
До церкви йде, мов вірить в Бога,
А обкрадає всіх при цім безбожно.

І хтозна, що такий в молитвах просить,
Але сплативши церкві десятину,
Гадає: за гріхи того вже досить.
Яка там віра, як таке сумління!

Отож, чи бачив Бога чи не бачив –
Лишень би жив по-божому – суть в тому.
Бо з часом стрітись прийдеться одначе
Віч-на-віч: в Бога там свої прийоми.

Іван Левченко, першодрук, 12 квітня 2016 року