Василь Ковтун: А я все кричу - мовчати не можу

А я все кричу - мовчати не можу,
Кричу, мов у небі підстрілена птаха,
Кричу, бо до спасу шляхів не знаходжу,
Кричу, бо видніється закривавлена плаха.

Ну, як не кричати, як крила не рвати,
Як друзів не кликати під сурми на збір,
Як знову у гнізда вмуровують грати,
Як неньку з’їдає ненажерливий звір.

Якби ж то упасти у степ волошко́вий,
Чи в скошений свіжий духмяний покіс,
Щоб спати і слухати подих ранковий,
Не чути й не бачити страждання і сліз.

Щоб вдосталь надихатись волею вітру,
Щоб серцем відчути спокій країв,
Щоб світ перекрасити у веселки палітру, 
Щоб врешті спочити від кривавих боїв.

Та, мабуть, до того не мати спочину,
Та, мабуть, до того не впасти в траву,
Допоки ґвалтують мою Україну –
Я буду кричати! Бо для того й живу.

23.06.2016р. Василь Ковтун