Василь Ковтун: Назад дороги нема…

Назад дороги нема,
Підперли хрести і могили
І болем у скроню щосили
Б’ють вбитих братів імена.

Затих на пів-ноті сурмач,
Запечена кров на конверті,
Відригує подихом смерті 
На схлипи розірваний плач.

Свіча спопеляє дотла,
У жили вливається воском
І кличе мерцем-відголоском
Розритого поля імла.

На вдовах чорний покров,
Слід болю і старості риски,
І крик немовля із колиски,
Немов розіп’ята любов.

Яких же набратись де сил,
Як борг без вини заплатити,
І як у свідомість вмістити
Сирість свіжих могил?

За що ж ця кривава стіна,
У трунах до плахи помости,
І як відмолитись від помсти,
Щоб щезла розплати ціна?
……………………………….

Вже й серце не чує Христа,
У муках завмерло від болю,
Лиш рветься з наруги на волю
Жорстока нестримана мста.

Безжальна кривава війна…
Запах могильної хвої…
Лягають прицільно набої…
Назад дороги нема…

СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ!