Василь Ковтун: Мінус тринадцять…

Мінус тринадцять…
В душі невимовний біль…
Вчора було п’ятнадцять,
І мАри від божевіль…
Жи́ли на шмаття, як струни,
Рубцем запікається кров,…
Плач, похоронки, труни,
Печальний гомін церков.

Лезом холодної бритви
У саме нутро сердець
Ріже сльозами молитви
Мертвої квітки вінець.
В скаженім полоні щомиті 
Ледь стримує духу броня,
Кличуть небесні блакиті,
І забирають щодня!

Вісім,… дванадцять,… троє,...
Статистика вперто німа,
Засмоктують цифри Героїв,
Ковтнувши в собі імена.
Безбожні закони лютують
Хрестами кривавих розп’ять,
Між тим щодобово рахують -
Шість, одинАдцять, п’ять…

Безжальна німа арифметика…
Аксіоми холодних програм…
Плюс – переможна патетика…
Мінус – поминальні сто грам…

03.02.2015р.