Еміль Дубров: Плаче зранене небо

Плаче зранене небо, 
Добіга листопад... 
- Треба, хлопчики, треба! 
І ні кроку назад... 
Ноги в'язнуть в болоті, 
Дощ і сніг і туман... 
Відпочинемо потім 
Від отриманих ран. 

Темні ночі холодні, 
Часом зовсім без сну, 
Ми, живі ще сьогодня, 
Проклинаєм війну.

 
І не знеш, як буде, 
Чи побачиш зорю, 
Чи ,,піймаєш,, у груди 
Ту, єдину, свою... 
А з Генштабу накази, 
Їм же краще там знать,
Всього лише дві фрази: 
,, Не стріляти! Стоять!,,...

Е. Дубров.

Ворожі міни Схід переорали,
Від влади, лиш обІцянки пусті,
В штабах сидять ті ж самі генерали,
А в результаті ...і команди ті ж!
26.11.2016 р.